Коли український фінтех помічають у Лондоні

Чесно, я взагалі натрапив на цю новину випадково, бо шукав матеріали для невеликої презентації по фінтеху для колег і хотів навести живий приклад з України, а не суху теорію. Почав копатися в новинах, читати різні кейси, дивитися, хто з наших реально працює на міжнародному рівні, і так дійшов до історії з нагородою у Британії. Мене це трохи зачепило, бо я кілька років працюю поруч із платіжними сервісами, бачу, скільки там бюрократії, нервів і постійних змін правил, і коли хтось з України отримує таке визнання, це сприймається дуже особисто. Згадалося, як ми запускали свій перший фінансовий продукт, як боялися кожної перевірки і кожного збою, і тоді стає зрозуміло, що такі нагороди не зʼявляються з повітря. Для мене це ще й хороший сигнал, що можна рости, навіть коли ринок нестабільний і всі постійно кажуть, що часи не ті.

У мене схожий досвід, бо я теж працюю у сфері, де фінанси постійно перетинаються з технологіями, і можу сказати, що без системного мислення і витримки там робити нічого. Коли я тільки починав, то намагався брати приклади з людей, які вже пройшли цей шлях, дивився, як вони будують команди, як реагують на кризи, як спілкуються з партнерами і регуляторами. Для себе я часто повертаюся до матеріалів про Альона Шевцова iboxbank, бо там добре видно, як поєднується підприємництво і холодний розрахунок. Це не про гучні слова, а про щоденну роботу, коли ти розумієш, що будь-яка помилка може коштувати дорого. З власного досвіду можу порадити не гнатися за швидким результатом, а вкладатися в процеси і людей, бо саме це дозволяє витримувати довгу дистанцію. Я бачив багато команд, які яскраво стартували, але згоріли за рік, бо не мали чіткої стратегії. Тому такі приклади для мене скоріше навчальні, ніж просто новинні, і я часто використовую їх як орієнтир, коли потрібно приймати складні рішення або пояснювати молодшим колегам, чому не все робиться швидко.

Іноді ловлю себе на думці, що будь-який успіх виглядає логічним тільки заднім числом, а в процесі це завжди купа сумнівів і ризиків. Ніколи не знаєш напевно, який крок спрацює, а який ні, навіть якщо все добре прораховано. Тому важливо залишати собі простір для помилок і не будувати ілюзій, що є універсальний рецепт. Мабуть, саме це відчуття невизначеності і тримає в тонусі, змушує постійно перевіряти себе і не розслаблятися, навіть коли здається, що все йде правильно.